Влітку 1999 року я відвідувала домашню групу, де ми вчилися молитись. На той час мій син вже 5 років перебував у шлюбі, але дітей у них не було. В один із тих днів я особливо ревно молилася про народження онука. Минуло три місяці. Був сонячний осінній день. Здійснивши покупки, я поверталася з базару. І раптом, немов хтось сказав мені: “Твоя молитва почута, твої очі побачать онука”. Зупинившись, я озирнулася: нікого поблизу не було.

А ще через три місяці після важкої операції я помирала в лікарні. Страху не було. Тільки жаль. Я сказала: “Господи, адже Ти мені обіцяв, що я побачу онука!” Лікар, який в цей час перебував біля мене, розповідав потім, що моє серце зупинилося, і він не встиг більше нічого зробити, але серце саме знову почало битися.

Мій онук народився в червні 2000 року. Бог вірний Своїм обіцянкам. Слава Богу.

 

Людмила Попадін, Україна

 

33Це підбадьорило мене

НОВІ ІСТОРІЇ: