Коли вчитель англійської мови покликав до дошки Кетлін, дівчинка запанікувала. Вона перевелась з іншої школи і ще не проходила цієї теми. Клас дружно реготав з її помилок.

Але вчитель миттєво вступився за неї. “Вона може наздогнати кожного з вас вже на цьому тижні!” – зауважив він. Навіть через багато років Кетлін із вдячністю згадувала цей момент: “Того дня я почала докладати всі сили, щоб навчитись правильно писати”. Зрештою Кетлін Паркер за свої твори отримала Пулітцеровську премію.

Ісус теж заступався за беззахисних та знедолених. Коли учні не допускали до Вчителя дітей, це викликало в Нього неабияке обурення. “Пустіть діток до Мене приходити, – сказав Він, – і не бороніть їм” (Мр. 10:14). Наш Господь поставив у приклад представника знехтуваної етнічної групи, коли розповів притчу, в якій головним і позитивним героєм був самаритянин (Лк. 10:25-37). Біля криниці Він дав живу надію самаритянці, що знаходилась у духовних пошуках (Ів. 4:1-26). Він захистив жінку, яку спіймали на перелюбстві (Ів. 8:1-11). Нарешті, коли всі ми були ще немічними у гріхах, Він віддав за нас Своє життя (Рим. 5:6).

Коли ми захищаємо знедолених, зневажених, то даємо їм шанс реалізувати свій схований потенціал. Ми виявляємо цим справжню любов і відображаємо, хоча б трішки, серце Самого Ісуса.