Одинадцятого вересня 2001 року Стенлі Праймат працював на 81-му поверсі Всесвітнього Торгівельного Центру (південна башта), коли побачив, що прямо на нього летить літак. Стенлі швидко помолився і сховався під стіл. “Господи! – молився він. – Я не врятую себе. Лише Ти можеш це зробити!”

Літак врізався у будівлю, і в результаті жахливих руйнацій Стенлі опинився похованим серед уламків. Він молився і кричав про допомогу, поки його не почув Брайан Кларк, працівник іншого офісу. Він визволив бідолашного Стенлі, і вони обидва зуміли спуститись з висоти вісімдесяти поверхів серед цілковитої темряви й битої цегли і щасливо вийти з будівлі.

Колись Давид теж стикнувся із жахливою загрозою і благав Бога про поміч. Він хотів бути впевненим, що Господь поруч з ним перед лицем ворожих армій. У своєму щирому проханні Давид сказав: “Стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись. Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!.. Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій, – поспішися ж на поміч мені!” (Пс. 71:3, 12).

Бог не обіцяв, що ми ніколи не потраплятимемо у важкі ситуації. Але можемо бути впевненими, що Бог чує наші молитви і йде поруч за будь-яких обставин.