В перші роки праці на посаді редактора книги “Хліб Наш Насущний” я вибирав біблійні вірші для обкладинок щомісячного видання. Через деякий час я почав запитувати себе, а чи є від цього яка-небудь користь.
І ось незабаром одна читачка написала мені про те, як вона понад двадцять років молилась за свого сина, але той, на жаль, нічого не хотів чути про Ісуса. Але одного дня він якось завітав до неї і прочитав вірш на обкладинці брошури, яка лежала на столі. Через цей біблійний вірш Дух Святий торкнувся його серця, і тієї ж хвилини він віддав своє життя Ісусу.
Я вже не пам’ятаю ані імені тієї жінки, ані того вірша, що був написаний. Але ніколи не забуду, як Бог ясно проговорив того дня до мене. Щоб відповісти на молитви тієї жінки, Господь використав вірш, що я вибрав для обкладинки ще за рік до того. Із позачасового буття Він явив через мою працю чудо Своєї присутності, Своїх слів.
Апостол Іван називав Ісуса Христа “Словом життя” (1 Ів. 1:1). Він бажав, щоб усі знали, що це означає. Тому й написав далі про Господа: “Звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам” (1 Ів. 1:2). А далі додає: “Що ми бачили й чули – про те ми звіщаємо вам” (1 Ів. 1:3).
