Нарешті настав той вечір, про який так багато молились. По всьому селищі були розвішані реклами, а в печах пеклись піци. Молодіжний пастор Стів дуже сподівався, що цей фільм (про членів однієї нью-йоркської банди, яких закликав увірувати в Ісуса молодий пастор) залучить до клубу більше нових людей.

Але він не врахував, що того вечора транслювався футбольний матч. Тому на перегляд фільму прийшло значно менше людей, ніж він сподівався. Стів сумно зітхнув і вже збирався погасити світло для перегляду фільму, як до залу увійшло п’ять хлопців. То були члени місцевого клубу байкерів. Стів пополотнів.

Лідер цього клубу кивнув у напрямку до Стіва: “Тут же вхід вільний для всіх?” Стів відкрив був рота, щоб заперечити, але байкер раптово нахилився й підібрав з полу браслет з викарбуваними на ньому літерами “Як би повівся Ісус?” “Це твоє, приятелю?” – запитав він. Стів кивнув ствердно. Його аж в жар кинуло від збентеження. Потім дочекався, коли нові гості сядуть, і виключив світло.

Ви коли-небудь потрапляли в подібну ситуацію? Ви прагнете поділитися благою звісткою про Ісуса, але подумки складаєте список “правильних” людей – тих, хто найбільш вірогідно увірує… Релігійні лідери часто критикували Ісуса за те, що Він буває у компанії “негідних людей”. Але Він запрошував до Себе тих, ким всі інші нехтували. Бо знав, що вони найбільше Його потребують (Лк. 5:31-32).