Тридцять третій розділ книги Числа містить довгий список місць, що їх проходив Ізраїль на своєму шляху з єгипетського Рамсесу до моавитських рівнин. Через це ми інколи можемо читати його поверхово, не розважаючи. Але цей текст напевно є дуже важливим, бо лише він у Книзі Числа починається зі слів: “За Господнім наказом” (Чис. 33:2).
Навіщо було зберігати назви всіх цих місць? Чи не тому, що Бог наказав записати докладно маршрут євреїв із Єгипту, щоб вони могли згадувати цю сорокарічну подорож пустелею і розважати над явленням Божої вірності в кожній стоянці табору?
Уявляю, як сидять біля вогнища батько з сином, і старий вдається до спогадів. “Знаєш, сину, – каже він, – я ніколи не забуду Ріфідім! Я вмирав від спраги. Сотні миль навколо була лише пустеля! Тоді Бог наказав Мойсею взяти палицю і вдарити нею по скелі. Просто сильний удар по граніту. Я тоді подумав: Що змінить це безглуздя? Але на мій превеликий подив зі скелі вирвався потік води! Багато води! Спрагу втамували тисячі ізраїльтян… Ніколи не забуду той день!” (Пс. 113:8; Чис. 20:8-13; 33:14).
Отже, чому б не скористатись цим уроком? Навчіться згадувати крок за кроком свій життєвий шлях і розважати над тим, як Бог являв Свою вірність, милість і любов.
