В некролозі про жителя нашого міста Алана Наннінга було написано, що це був “найбільш посвячений свідок Христа”. Після переліку інформації про його родину, працю і служіння стаття повідомляла про важку хворобу, якою Алан Наннінг хворів протягом останніх десяти років. Історія закінчувалась наступним свідченням: “Він часто лежав у лікарнях і отримав почесне прізвисько «пацієнт, що молиться», – тому що постійно молився за інших хворих. Це була людина, що в часи власних страждань знаходила сили молитись за інших страждальців – і разом з ними”.

За кілька годин до зради Юдою Іскаріотським Ісус молився за Своїх учнів: “І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!” (Ів. 17:11). Хоча Ісус і знав, що на Нього чекає буквально через кілька годин, Він, однак, не зосередився лише на Своїх випробуваннях, але молився за Своїх послідовників та друзів.

За часів хвороби й нещасть ми прагнемо й дуже потребуємо, щоб інші молились за нас. І дійсно, ці молитви дуже нам допомагають і втішають! Але маємо також, наслідуючи приклад нашого Господа, відводити інколи очі від своїх проблем і молитись за тих, хто поруч – і також страждають.