Керрі докладала багато зусиль, щоб інші люди були у захваті. Вона намагалась більшість часу посміхатися, щоб оточуючі хвалили її за позитивне ставлення до життя. Чимало людей підтримували такий імідж, бо бачили, що Керрі приносить церкві реальну користь. Але у хвилини максимальної чесності самої з собою вона інколи каже: “Я люблю Господа, але в деяких випадках мені здається, що моє життя – то лише фасад”. Насправді, більшість її старань створювати позитивне враження є результатом внутрішньої невпевненості.

Ніхто з нас не має бездоганних мотивів, тому всі ми в тій чи іншій мірі грішимо показухою. Так, ми любимо Господа та інших людей, але добрі мотиви, що спонукають нас жити християнським життям, нерідко змішуються з бажанням почуватись цінними й отримувати від людей похвалу.

Ісус дорікав тим, хто давав милостиню, молився і постив лише для хизування перед людьми (Мт. 6:1-6). У Нагорній проповіді Ісус навчав людей молитись Отцю, “що в тайні”; і постити не так, “щоб бачили люди” (Мт. 6:4, 6, 16).

Зазвичай ми звершуємо своє служіння явно, публічно. Але відвертість буде корисним досвідом, бо допоможе нам покладатись лише на думку нашого Небесного Отця. Той, Хто створив нас за Своєю подобою, цінує нас так сильно, що віддав Сина Свого й щоденно являє нам Свою любов.