У 1929 році під час інтерв’ю для газети “Вечірня Субота” Альберт Ейнштейн сказав: “У дитинстві мене виховували на Біблії і Талмуді. Я єврей. Але мене зачарувала ця видатна Постать з Назарету… Неможливо читати Євангелія, не відчуваючи реальної присутності Ісуса. В кожнім слові пульсує Його особистість. Неймовірно, щоб таке життя було міфом”.

Тексти Нового Заповіту містять інші приклади того, як люди (співвітчизники Ісуса) вважали Христа неабиякою, особливою людиною. Коли Ісус запитав Своїх послідовників: “За кого народ уважає Мене, Сина Людського?” – то почув різні варіанти: за Івана Хрестителя, за Іллю, за Єремію або за якогось іншого пророка (Мт. 16:14). Звісно, ототожнити когось з великим пророком – то справжній комплімент. Але Ісус не шукав компліментів. Він шукав у людях віру й правильне розуміння того, хто Він є. Тому ще раз запитав, уже звертаючись до Своїх учнів: “А ви за кого Мене маєте?” (Мт. 16:15).

Відповідь Петра відображає повне розуміння того, хто Ісус насправді є: “Ти Христос, Син Бога Живого!” (Мт. 16:16).

Ісус прагне, щоб ми пізнали Його Самого і Його любов, що дає спасіння. Ось чому кожний з нас має зрештою відповісти на питання: “За кого маєш Ісуса?”