Мати помітила, що її чотирьохлітній Еліас швиденько біжить від тільки-но народжених кошенят. Перед цим вона наказувала малюку не чіпати їх. “Ти торкався кошенят?” – спитала вона. “Ні!” – відповів малий, дивлячись невинними очима. Тоді мати спитала інакше: “Вони були м’якенькі?” “Так! – відразу відгукнувся хлопчик. – А чорне кошеня навіть нявкнуло”.

Ми, дорослі, можемо посміхнутись з такого вчинку Еліаса. Але його непослух відображає стан всього людства. Адже ніхто не вчив цього малюка казати неправду. “Отож я в беззаконні народжений, – писав Давид у своєму сповіданні, – і в гріху зачала мене мати моя” (Пс. 50:7). Апостол Павло також писав: “Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили” (Рим. 5:12). Ця гнітюча новина стосується всіх – царів і чотирьохрічних малюків; тебе й мене.

Але є й велика надія! “Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать” (Рим. 5:20).

Бог не став чекати, щоб ми цілком загрузли в гріхах, щоб потім обрушити на нас Свій праведний гнів. Він чинить справу благодаті, пропонуючи прощення й духовне відродження. Ми потребуємо лише визнати свій гріх і прийти до Христа з вірою та покаянням.