Ноа Пуріфой почав свою справу як “митець збирання” з трьома тоннами різного непотребу, що він назбирав після заворушень у 1965 році в Уоттсі, передмісті Лос-Анджелеса. Використовуючи різні зламані і вже нікому не потрібні речі – від велосипедних коліс і м’ячів боулінгу до пошкоджених шин і телевізорів, – Ноа зі своїм колегою створював скульптури, що дуже яскраво відображали життя тих знедолених, яких у сучасному суспільстві вважають за непотріб. Один із журналістів назвав містера Пуріфоя “генієм звалищ”.

За часів Ісуса суспільство загалом вважало людей з хворобами та фізичними вадами грішниками, що їх покарав Бог. Їх уникали, ігнорували. Але коли Ісус з учнями зустрів одного чоловіка, що був сліпим від народження, Господь вказав, що його сліпота є не результатом гріха, а можливістю продемонструвати Божу силу. “Доки Я в світі, Я Світло для світу” (Ів. 9:5). Сліпець послухався наказів Ісуса, завдяки чому отримав зір.

Коли релігійні лідери почали допитуватись колишнього сліпця, як він прозрів, той просто відповів: “Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!” (Ів. 9:25).

Ісус і тепер залишається найбільшим у світі митцем. Всі ми пошкоджені гріхом, але Його праця – взяти наше зламане життя і зробити з нього шедевр.