Давид зробив проект будівлі. Зібрав необхідні матеріали. Зробив усі приготування (1 Хр. 28:11-19). Але перший храм, що був побудований в Єрусалимі, відомий нам як Соломонів храм, а не Давидів.

І все тому, що Бог сказав Давиду: “Не ти” (1 Хр. 17:4). Для будівництва храму Бог вибрав Соломона, сина Давида. І реакція Давида на рішення Бога варта наслідування. Він більше переймався тим, що вчинить Бог, а не тим, що самому йому не вдалося зробити (1 Хр. 17:16-25). Він навчився зберігати вдячний дух, зробив усе, що міг, щоб Соломон побудував Богові храм. І навіть знайшов майстрів йому в допомогу (1 Хр. 22).

Біблійний коментатор Дж. Макконвілл писав: “Нерідко маємо прийняти той факт, що ми недостатньо споряджені для тієї чи іншої праці, яку залюбки б зробили в якості християнського служіння, – і що Бог насправді не покликав нас це робити. Можливо, Він доручив нам лише підготовчу роботу, що веде до більш величних перспектив”.

Давид шукав слави Божої, а не своєї. Він вірно робив усе, що міг. Давайте й ми, наслідуючи приклад Давида, приймати ті доручення, що Бог запланував для нас. І давайте звершувати таке служіння Йому з вдячним серцем! Наш люблячий Бог завжди веде нас до “більш величних перспектив”.