Мій чотирьохрічний син постійно щось запитує і без угаву розмовляє. Я люблю спілкуватись з ним, але в нього з’явилась погана звичка розмовляти зі мною навіть тоді, коли він стоїть до мене спиною. Тому я змушена казати: “Я не чую тебе. Дивись на мене, будь ласка, коли розмовляєш зі мною”.

Інколи я думаю про те, що Богу хочеться сказати нам те ж саме, коли маємо тенденцію розмовляти з Ним, “не дивлячись” на Нього. Ми молимося і в той же час більше переймаємося власними проблемами. Як і мій син, ми щось запитуємо у Бога, не усвідомлюючи, що звертаємося до Особистості.

Більшості наших тривог і сумнівів можна позбутись, нагадуючи собі істини про те, Хто є Бог і що Він учинив для нас. Варто лише зосередитись на рисах Божого характеру, що включає любов, прощення, суверенну владу, благодать – і знайдемо велику втіху.

Цар Давид щиро вважав, що потрібно постійно шукати Божого лиця (Пс. 104:4). Коли він призначав лідерів для служіння Господу, то заохочував їх славити Бога за Його характер і розповідати народу про Його вірні діла в минулому (1 Хр. 16:8-27). Коли підводимо очі, щоб споглядати прекрасне Боже лице, можемо отримати силу і втіху, що підбадьорюватимуть нас навіть за часів проблеми і коли не маємо відповідей на свої питання.