Ми з дружиною Кароліною прогулювались Лондоном і натикнулись на вулицю, що мала назву “Вулиця Благочестивого”. Нам розповіли, що колись там жив чоловік, життя якого було настільки святим, що вулицю, на якій він жив, почали називати “Вулиця Благочестивого”. Це нагадало мені одну старозавітну історію.

Батько відправив свого сина Саула та його слугу шукати ослів, що десь заблукали. Чимало днів обидва парубки витратили на пошуки, але не змогли знайти заблукалих тварин.

Саул був ладен здатися й припинити пошуки, але слуга, вказавши пальцем на Раму – місто, де жив пророк Самуїл, – сказав: “Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б” (1 Сам. 9:6).

Все своє життя аж до сивини Самуїл шукав дружби і близьких відносин з Богом. Тому його слова мали велику вагу і завжди були правдиві. Люди знали його як пророка Господня. Отже, Саул та його слуга пішли до того міста, де був чоловік Божий (1 Сам. 9:10).

Наше життя теж має так відображати Ісуса, щоб ми могли залишити після себе слід у тому місці, де живемо. Важливо, щоб після нас залишилась добра пам’ять про наше благочестиве життя!