Протягом кількох останніх років у двох членів нашої сім’ї виявили захворювання, що загрожували їхньому життю. В цей період, коли вони лікувались, я відчайдушно чекала від лікаря якихось конкретних результатів. Але в житті рідко буває, коли все ясно і зрозуміло. Нас частіше просять просто чекати, замість того щоб дати чітку інформацію.

Дуже важко нести тягар невизначеності. Завжди непокоїть питання: Яке нове випробування готує нам життя? Скільки нам залишилось днів, місяців чи років бути з дорогими нам людьми? Втім, всі ми одного дня помремо – справа навіть не в хворобах чи діагнозах. Такі речі як рак лише змушують нас гостріше сприймати реальність смерті.

Знаходячись в таких обставинах, що нагадують про неминучість смерті, я почала молитись словами, що ними колись молився Мойсей. Псалом 89 говорить нам, що хоча наше життя немов трава, що в’яне та сохне (Пс. 89:5-6), ми маємо вічну домівку з Богом (Пс. 89:1).

Як і Мойсей, можемо просити Бога вчити нас “лічити дні”, щоб приймати мудрі рішення (Пс. 89:12) і щоб наше коротке життя було плодовитим. Для цього потрібно догоджати Богу в усьому, що робимо (Пс. 89:17). Псалом нагадує нам, що треба надіятись не на лікарів, а на Бога, Хто “від віку й до віку”.