Моєму другу та його дружині вже за дев’яносто. Проживши в шлюбі 66 років, вони написали історію своєї сім’ї для дітей, онуків і правнуків. Останній розділ, що має назву “Лист від мами й тата”, містить важливі життєві уроки. Один із них навіть змусив мене зупинитись і дослідити власне життя: “Якщо ви побачите, що ваше християнське життя виснажує вас, висмоктуючи всю вашу енергію, то знайте, що ви практикуєте релігію, а не насолоджуєтеся близькими стосунками з Ісусом Христом. Справжнє ходіння з Господом не відбирає сили, а сповняє енергією й оживляє життя” (Мт. 11:28-29).

Юджин Петерсон у своїй книзі “Послання” так перефразовує слова Ісуса: “Ти втомився? Ти знесилений? Ти вже змучився через свою релігію? Тоді давай йти разом і працювати разом. Пізнай ненав’язливі ритми благодаті”.

Коли я думаю, що служіння Богу – це цілковито моя справа, то починаю працювати на Ісуса, замість того щоб іти разом із Ним. У цьому є велика різниця. Якщо я не йду з Христом, мій дух втомлюється, стає слабким. Люди починають дратувати. Забуваєш, що вони створені за Божою подобою. Все здається неправильним.

Якщо я відчуваю, що практикую релігію, а не насолоджуюсь стосунками з Ісусом, значить, настав час зняти з себе тягар, покласти його на Христа і йти з Ним в “ненав’язливому ритмі благодаті”.