Мій татко якось зізнався мені: “Коли ти була маленькою, я рідко бував вдома”.

Я так не вважаю. Батько працював повні робочі дні. Також деякими вечорами він керував співанкою в церкві і бувало, що від’їжджав на тиждень чи два з чоловічим квартетом. Але на всіх значних і навіть незначних подіях у моєму житті він був присутній.

Наприклад, коли мені було 8 років, я грала одну маленьку роль у шкільній виставі. Це було після опівдня, тому прийшли саме матері – і лише один мій тато! В багатьох маленьких речах батько завжди намагався показати мені й моїм сестрам, що ми дуже важливі для нього, і що він любить нас. А коли я бачила, як ніжно він піклувався про матір в останні роки її життя, то зрозуміла, що таке справжня жертовна любов. Мій татко не ідеальний, але в його вчинках я побачила відблиск того, яким є наш Небесний Отець. На мою думку, саме таким і має бути віруючий татко.

Інколи земні батьки розчаровують своїх дітей або завдають їм шкоду. Але наш Небесний Отець “щедрий і милосердний… довготерпеливий і многомилостивий” (Пс. 102:8). Коли татко любить Господа, а також виховує своїх дітей, втішає, наставляє і піклується про них, цим він відкриває їм досконалого Небесного Отця.