Минулої весни я вирішив викопати трояндовий кущ, що ріс на задньому подвір’ї біля дверей. В останні три роки на ньому майже не було квітів, а негарні, голі гілки розрослись на всі боки.
Але за браком часу я відклав свої садові проекти. І правильно вчинив. Буквально через кілька тижнів кущ зацвів так, як ніколи! Сотні великих білих троянд з надзвичайно приємним ароматом висіли над входом у будинок, простягнулись вглиб подвір’я, встеливши землю прекрасними пелюстками.
Відродження трояндового куща нагадало мені притчу Ісуса Христа про фігове дерево (Лк. 13:6-9). В Ізраїлі був звичай давати фіговим деревам три роки на те, щоб вони принесли плід. Якщо плоду не було, їх зрубували – заради кращого використання землі. В притчі садівник просив свого пана залишити дерево ще на один рік. З тексту Євангелії від Луки 13:1-5 випливає, що мова йде про Ізраїль. Вони не приносили у своєму житті гарних плодів, тому Бог мав повне право покарати їх. Але Він, виявляючи довготерпіння, дав народу ще час для навернення до Нього, щоб отримати прощення й приносити плід.
Бог бажає, щоб усі люди спаслися, тому дав нам для цього ще час. Боже довготерпіння – то чудова новина як для тих, хто ще на шляху до спасіння, так і для тих, хто моляться про спасіння своїх рідних і близьких.
