Хоча зараз у світі дуже поширені електронні засоби зв’язку, ніщо не зрівняється з живим спілкуванням. Коли ми спілкуємося наживо, то відчуваємо емоції іншої людини через її міміку. Ті, хто дійсно люблять одне одного, проводять час лицем до лиця.
Такий тип стосунків ми бачимо у відношеннях між Господом і Мойсеєм – людиною, яку Бог вибрав вести Його народ. Протягом багатьох років слідування за Богом Мойсей вчився все більше довіряти Йому, тому не відступав від Господа, навіть коли народ бунтував і впадав у ідолопоклонство.
Після того, як народ згрішив, поклоняючись золотому теляті (Вих. 32), Мойсей встановив поза табором собі намет, у якому мав зустрічі з Богом. Народ змушений був споглядати це лише здалеку (Вих. 33:7-11). Коли над наметом з’являвся стовп хмари, що вказувало на Божу присутність, – Мойсей розмовляв із Господом від імені всього народу. І Бог пообіцяв, що Він не полишатиме народ (Вих. 33:14).
Завдяки смерті Ісуса на хресті та Його воскресінню, ми вже не потребуємо когось, хто, як Мойсей, промовляв би за нас до Бога. Натомість можемо через Ісуса мати дружні стосунки з Самим Богом – як наш Господь і обіцяв Своїм учням, коли був на землі (Ів. 15:15). Ми теж можемо мати з Ним зустрічі – “лице в лице, як говорить хто до друга свого”.
