Мій чоловік Джек, пробігши 25 миль із 26, відчув, що втратив силу.

Це був його перший марафон, і він біг один. Зупинившись на станції першої допомоги попити води, він сів на траву. Проминуло кілька хвилин, але він не міг підвестися. Чоловік вже був вирішив зійти з дистанції, коли сталося, що повз нього пробігали дві вже немолоді вчительки. Вони побачили Джека й привітливо запитали, чи не бажає він бігти разом із ними. Раптово він відчув прилив сил, підвівся і разом із ними зміг подолати дистанцію.

Ця історія з моїм чоловіком нагадала мені про Аарона й Хура – двох друзів, що у вирішальний момент підтримали Мойсея, лідера ізраїльського народу (Вих. 17:8-13). На ізраїльтян напав ворог. Під час битви євреї перемагали лише тоді, коли руки Мойсея були підняті (Вих. 17:11). Коли ж він знесилився, Аарон та Хур стали поруч і підтримували його руки аж до заходу сонця (Вих. 17:12).

Слідування за Богом не вимагає самотніх зусиль. Бог створив нас не для того, щоб ми долали життєву дистанцію самотньо. Коли чинимо те, до чого нас покликав Бог, попутники можуть допомогти нам пройти крізь важкі відрізки шляху.

Боже, дякую Тобі за тих людей, що підбадьорюють мене йти за Тобою. Допоможи й мені бути для інших джерелом підтримки.