Своєю письменницькою працею я служу Богу й поклоняюсь Йому – особливо тепер, коли через проблеми зі здоров’ям часто обмежена у пересуванні. Але коли один мій знайомий сказав, що моя писанина не має ніякої цінності, це дуже засмутило мене.
Через молитву, вивчення Святого Письма й підбадьорення від мого чоловіка, родини й друзів Господь чітко вказав мені, що лише Він може розуміти мотиви тих, хто поклоняються Йому, і визначати цінність їхніх приношень. Тому я просила Подателя всіх дарів, щоб Він і надалі допомагав мені удосконалювати письменницькі навички.
Ісус не погоджувався з людськими стандартами, згідно з якими цінність людини визначається кількістю його пожертвувань (Мр. 12:41-44). В той час, як багатії клали у храмову скарбницю чималі суми, одна бідна вдовиця поклала туди дві лепти (Мр. 12:42). Господь заявив, що це приношення, яке здавалося мізерним в очах людей (Мр. 12:44), є набагато ціннішим за всі інші (Мр. 12:43).
Хоча в цій історії мова йде про фінансове приношення Богу, все, що ми робимо для Нього, може бути актом поклоніння й виявлення послуху в любові. Як та вдовиця, ми можемо вшановувати Бога своїм приношенням, коли даруємо Богу найкращу частку свого часу, талантів, матеріальних цінностей, і робимо це з любов’ю в серцях.
