Одна з моїх любимих церков виникла як служіння колишнім в’язням – їм допомагали знову повернутись у суспільство. Наразі це динамічна церква, що складається з усіх верств населення. Я люблю відвідувати цю общину, тому що вона нагадує мені майбутню картину небес. В Божому Царстві буде велика кількість різних людей, яких поєднала любов Ісуса Христа.
Проте інколи я запитую себе, чи наші церкви не нагадують більше ексклюзивні клуби, замість того, щоб бути притулком для прощених грішників? Коли люди через природну схильність шукати собі подібних утворюють групи з тих, хто почуваються зручно один з одним, інші починають вважати себе знехтуваними, зайвими. Але зовсім не це мав на увазі Ісус, коли наказував Своїм послідовникам, щоб любили один одного, як Він їх полюбив (Ів. 15:12). Церква Христа має бути тим місцем, де люди віддають любов усім і приймають від усіх.
Коли зранені, знехтувані люди знаходять любов, притулок, втіху і прощення в Ісусі, вони чекають не меншого і від церкви. Отже, давайте являти Ісусову любов кожному стрічному – особливо тим, хто відрізняються від нас. Христос бажає, щоб любили всіх людей, які навколо нас. Яка то радість, коли різні люди поєднуються в любові й поклонінні. Це – шматочок неба, яким можемо насолоджуватися вже тут, на землі!
