Інколи вранці, коли я заходжу в Інтернет, Фейсбук показує мені “нагадування” − те, що я розмістила у себе на сторінці в цей день декілька років тому. Ці спогади – фотографії з весілля мого брата, відео, як моя донька грає з бабусею – зазвичай викликають у мене усмішку. Але інколи вони мають більш глибокий емоційний ефект. Коли я бачу повідомлення щодо візиту до мого дівера в той час, як він проходив хіміотерапію, або фотографію швів на голові моєї мами після операції на її мозку три роки тому, я згадую про Божу присутність під час важких обставин. Такі спогади зі сторінки у Фейсбук наповнюють мене бажанням молитися та бути вдячною.

Всі ми схильні забувати те, що Бог зробив для нас. Тому маємо потребу в нагадуваннях. Коли Ісус Навин вів Божий народ в Обітовану землю, вони мали перейти через річку Йордан (Єг. 3:15-16). Бог розділив води, і Його народ перейшов по сухій землі. Для того, щоб зробити згадку про це чудо, вони взяли дванадцять каменів із середини русла річки та склали їх на іншому березі (Єг. 4:3, 6-7). Якщо б хтось попитав про значення тих каменів, Божий народ у відповідь розказав би, що Бог зробив того дня.

Фізичні нагадування Божої вірності з минулого можуть підбадьорити нас довіряти Йому зараз і в майбутньому.