Одного разу в університеті на лекції з філософії студент зробив провокаційні зауваження щодо поглядів професора. На подив студентам, викладач подякував йому та перейшов до іншого пункту. Пізніше відповідаючи на питання, чому він не відреагував на слова студента, викладач сказав: “Я практикую у своєму житті принцип не залишати за собою останнього слова”.

Цей вчитель любив та шанував Бога, він хотів на практиці мати смиренний дух, показуючи любов. Його слова нагадали мені про іншого вчителя, який жив дуже давно й написав книгу, яка називається “Еклезіястова” . Хоча автор і не вказує, як справлятися з розлюченою людиною, проте він нагадує, що коли ми наближаємося до Господа, нам слід пильнувати свої кроки і мати намір послухати, а не швидко відкривати свого рота та поспішно говорити. Поступаючи так, ми визнаємо, що Бог є Господь, а ми − ті, кого Він створив (Екл. 5:1-2).

Як ми наближаємося до Бога? Якщо ви відчуваєте, що ваше ставлення потребує корегування, чому б не провести деякий час, розмірковуючи над величчю Господа? Коли ми занурюємося у Його нескінченну мудрість, силу, присутність, ми відчуваємо благоговіння перед Його любов’ю до нас. З таким смиренним розумінням нам не слід залишати останнє слово за собою.