Коли лікар Ріші Манчанда запитує у своїх пацієнтів: “Де ви живете?”, його цікавить дещо більше, ніж просто адреса. Він хоче зрозуміти усталений спосіб життя хворого. Часто ті, хто приходять до нього за допомогою, живуть в умовах екологічного стресу. Цвіль, грибок, паразити й токсини – все це робить людей хворими. Тому Манчанда є прибічником групи лікарів, які зважають на первісні причини хвороб. Вони не лише старанно лікують, але й працюють над тим, щоб змінити умови життя.
Коли Ісус Христос зцілював хворих (Мт. 4:23-24), то вказував їм на проблеми більш серйозні, ніж фізичні та матеріальні. Він пропонував їм дещо більше (Мт. 5:1-12). Сім разів Ісус зображує такий стан серця людини, коли вона розуміє, що справжній її добробут починається з нового бачення, яке має обітницю кінцевого благополуччя (Мт. 5:3-9). І двічі Господь називає блаженними тих, хто заради Нього зазнають постійних переслідувань і знаходять у Ньому надію й притулок (Мт. 5:10-12).
Слова Ісуса змушують мене замислитись. Де я живу? В якій мірі я усвідомлюю свою потребу в духовному благополуччі, яке набагато важливіше за насущні фізичні потреби? Коли прагну від Бога чуда, то чи вважаю за велике надбання серце вбоге, засмучене, спрагнене, милосердне – серце, яке несе мир, і яке Ісус називає блаженним?
