Павуки. Не знаю жодної дитини, якій би вони подобались – принаймні в їхній кімнаті, коли вони лягають спати. Одного вечора моя донька, йдучи до ліжка, начебто побачила павука. “Тату!!! Павук!!!” – відразу заволала вона. Та незважаючи на всю свою рішучість, я не міг знайти цього восьминогого непроханого гостя. Я намагався заспокоїти її, що ніякого павука немає, але все це було даремно. Вона погодилася лягти у своє ліжко лише тоді, коли я пообіцяв, що стоятиму біля неї і стерегтиму її.
Коли донька вклалась, я взяв її за руку й сказав: “Я дуже люблю тебе. І я поруч. Але знай, що Бог любить тебе навіть більше, ніж мама з татком. І Він дуже близько”. Ці слова заспокоїли її, і вона швидко заснула.
Святе Письмо постійно наголошує, що Бог завжди поруч. Він близько ( Пс. 145:18; Рим. 8:38-39; Як. 4:7-8). Але інколи нам дуже важко в це повірити. Можливо, саме тому апостол Павло молився за віруючих в Ефесі, щоб вони мали силу глибоко усвідомити цю істину (Еф. 3:16). Апостол розумів, що коли нас огортає страх, ми схильні втрачати відчуття Божої присутності. Але як я ніжно тримав руку своєї доньки, коли вона засинала тієї ночі, так і наш люблячий Небесний Отець завжди близько – на відстані нашої молитви.
