Як уродженка Каліфорнії, я полюбляю все тепле, сонячне і уникаю всього холодного, зимного. Але залюбки розглядаю гарні фотографії, на яких зображений сніг. Тому не змогла втримати посмішки, коли моя подруга зі штату Іллінойс прислала мені зимовий знімок молодого деревця біля її вікна. Але почуття захвату швидко змінилося сумом, коли побачила, як гілочки деревця схиляються під важкою бахромою іскристих бурульок.
Скільки це зігнуте гілля ще протримається, поки не зламається під крижаним тягарем? Вигляд цих гілочок нагадав мені про мої плечі, що нерідко згинаються під вагою життєвих турбот.
Коли Ісус вказує, що найбільший скарб – це не земний або тимчасовий, Він водночас спонукає нас відпустити від себе тривожні думки. Той, Хто створив і тримає Всесвіт, любить Своїх дітей і піклується про них, тому не потрібно витрачати дорогоцінний час на неспокій. Бог знає наші потреби й неодмінно потурбується про них (Мт. 6:19-32).
Господь також знає, що ми дуже схильні піддаватись неспокою, тому й закликає нас приходити до Нього, довіряти Йому і щоденно жити вірою (Мт. 6:33-34).
У цьому житті нас часто зустрічають величезні випробування, огортає почуття невпевненості, через що плечі сутуляться під тягарем турбот. Але якщо довіряємо Богу, ніколи не зламаємося.
