Коли ми з дружиною дізналися, що її мама загубилася в супермаркеті, то по-справжньому запанікували. Вона мала проблеми з пам’яттю, тому ніхто не уявляв, що вона може вчинити далі. Найгірші можливі сценарії проносились у наших думках. “Боже, допоможи нам її знайти”, – пошепки молилися ми.

Через деякий час її помітили за декілька миль від міста – вона шкандибала по узбіччю дороги. Ми так були вдячні Богу, що допоміг нам знайти маму! А за кілька місяців Бог ще більше благословив мою тещу: на вісімдесятому році вона нарешті навернулась до Ісуса Христа й отримала спасіння.

Ісус, порівнюючи людей з овечками, запропонував наступну ілюстрацію: “Котрий з вас… мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? А знайшовши… скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену»” (Лк. 15:4-6).

Пастухи завжди рахували своїх овець, бо відповідали за кожну з них. Ісус є добрий Пастир. Він цінує кожного з нас – молодого й старого. Коли блукаємо в житті, шукаємо чогось, намагаємося зрозуміти своє призначення та сенс життя, ніколи не пізно навернутися до Христа. Бог бажає, щоб ми відчули Його любов і отримали Його благословення.