Наші тіла реагують на почуття страху. Коли у вас смокче під ложечкою, пульс частішає і перехоплює подих, це сигналізує про відчуття тривоги. Ми так створені, що тіло попереджає нас про небезпеку через ці неприємні симптоми.

Якось вночі, після того як Ісус чудесним чином нагодував п’ять тисяч чоловік, Його учні не на жарт перелякались. Сталося, що Господь звелів їм пливти до Віфсаїди, а Сам залишився на самоті помолитись. Тієї ночі учні важко гребли проти сильного вітру, аж раптом побачили, як Ісус іде по воді. Вони подумали, що то привід, і великий жах огорнув їх (Мр. 6:49-50).

Але Ісус заспокоїв учнів, кажучи, щоб не боялись і не втрачали сміливості. Коли ж Він опинився у човні, вітер відразу ж заспокоївся і вони швидко дістались місця, куди пливли. Уявляю, яке відчуття спокою наповнило учнів завдяки тому миру, що їм давала присутність Христа та Його підбадьорливі слова.

Коли у нас від страху перехоплює подих, можемо бути впевнені у Божій силі. Чи заспокоює Він хвилі життєвої бурі, чи, навпаки, нас зміцнює в цій бурі, ми завжди отримуємо від Нього дар миру, “що вищий від усякого розуму” (Фил. 4:7). І коли Ісус звільняє нас від наших страхів, наш дух і наші тіла повертаються у звичний, спокійний стан.