Однієї дуже холодної зими я, незважаючи на мороз, поїхала на озеро Мічиган, п’яте за розміром у світі, щоб подивитись як воно замерзло. З пляжу, на якому я зазичай влітку ніжилась на сонці, відкривався чудовий краєвид: вода замерзла у формі хвиль, створивши захоплюючі льодові шедеври.

Я не втрималась і вирішила “походити по воді”. І хоча знала, що лід достатньо товстий, перші кроки робила доволі невпевнено, з острахом. Обережно досліджуючи цю незнайому мені територію, я не могла не згадати історію про апостола Петра, який на Галілейському озері зважився вийти з човна й рушити по воді до Ісуса.

Коли учні побачили, що Ісус наближається до човна, крокуючи по поверхні озера, то сильно настрахалися. Але Ісус озвався до них і сказав: “Заспокойтесь, − це Я, не лякайтесь!” (Мт. 14:26-27). Апостол Петро настільки здолав свій страх, що навіть вирішив піти по воді – адже знав, що Ісус поруч. Та через шалений вітер і хвилі його мужність швидко зникла, і він почав тонути й кликати до Ісуса. Господь був поруч. Настільки близько, що міг врятувати Петра, просто простягнувши руку.

Якщо сьогодні ви опинились у такій ситуації і вам здається, що Ісус закликає вас зробити щось таке, що вам здається неможливим, не втрачайте мужності. Той, Хто доручив вам це, обов’язково буде поруч із вами.