Опинившись попереду всіх під час марафону в Іграх Південно-східної Азії, бігун Ешлі Лью з Сінгапуру зрозумів, що трапилось щось не те. Він швидко здогадався, що бігуни повернули не туди, куди потрібно, і тепер бігли позаду. Ешлі міг скористатись їхньою помилкою, але то була б несправедлива перемога. Він хотів перемогти, показавши більшу швидкість, а не через помилку суперників. Діючи згідно зі своїми переконаннями, він уповільнив біг і дозволив себе догнати.
Зрештою Ешлі програв перегони і залишився без медалі. Але він завоював серця глядачів і міжнародну нагороду за дотримання принципів чесної гри. Це також було гарним свідоцтвом про його віру як християнина і викликало у багатьох запитання: “Що спонукало його так вчинити?”
Вчинок Ешлі змусив мене ще раз оцінити свою віру крізь призму моїх вчинків. Навіть маленькі прояви турботливості, доброти й прощення можуть прославити Бога. Апостол Павло писав Титу: “У всім сам себе подавай за зразка добрих діл… щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас” (Тит. 2:7-8).
Наші добрі вчинки на благо інших можуть показати цьому світу, що ми спроможні жити інакше, завдяки праці Святого Духа в нас. Дух Божий дасть нам сили жити праведним життям, яке вказує іншим на Бога (Тит. 2:11-12).
