Скільки себе пам’ятаю, я завжди хотіла бути матір’ю. Я мріяла про те, як вийду заміж, завагітнію і вперше в житті буду тримати на руках своє немовля. Проте виявилося, що не все так просто, як ми з чоловіком сподівалися. Ми хотіли дітей, але з кожним негативним результатом тесту на вагітність все гостріше усвідомлювали, що маємо проблему неплідності. Минали важкі місяці візитів до лікарів, тестів та гірких сліз. Неплідність стала дуже гіркою пілюлею, яку я змушена була проковтнути, і через що інколи сумнівалась у Божій ласкавості та вірності.
Роздумуючи над цим сумним досвідом, я згадала історію про те, як Христові учні опинилися посеред буремного моря. Коли вони у нічний час потерпали від загрозливих хвиль, несподівано з’явився Ісус, Який крокував до них прямо по воді. Його присутність заспокоїла учнів. “Це Я, − не лякайтесь!” – сказав Він (Ів. 6:20).
Подібно до учнів, ми з чоловіком не знали майбутнього – не знали, що на нас чекає попереду. Але ми знайшли втіху в тому, що навчилися пізнавати Бога ще глибше як Того, Хто завжди вірний та істинний. Хоча наша мрія мати дітей так і не здійсниться, ми навчились у своїх проблемах відчувати силу присутності Христа, яка заспокоює будь-яку бурю. Він звершує в нашому житті могутню працю, тому немає причини для тривог.
