“Нещадно усувай поспіх”. Коли дві мої подруги процитували цей відомий афоризм Далласа Уїлларда, я зрозумiла, що потребую серйозно зважити на нього. Де я дарма витрачаю свій час та енергію? А ще важливіше: де я мчу вперед, забуваючи звернутися до Бога за Його керівництвом та допомогою? Протягом наступних тижнів та місяців я нагадувала собі цей афоризм, щоб знову й знову шукати Господа та Його мудрості.
Зрештою, це ж очевидно, що така шалена метушня є цілковитою протилежністю “повному спокою”, що про нього говорить пророк Ісая. Господь дарує такий мир тим, чия “думка оперта на Нього”, тому що вони надію на Нього покладають (Іс. 26:3). Господь вартий довіри сьогодні, завтра й завжди, тому що в Ньому “вічна твердиня” (Іс. 26:4). Довіра Богу зосереджує наші думки на Ньому і є ефективною протиотрутою шаленому ритму життя.
А як щодо нас? Чи відчуваємо ми, що занадто поспішаємо або навіть шалено несемось? А може, навпаки, зазвичай перебуваємо в стані глибокого спокою? Або знаходимося десь посередині між цими двома полюсами?
Який би з цих трьох варіантів не стосувався нас, я молюся сьогодні, щоб Бог дав нам сили, відклавши будь-який поспіх та метушню, покладатися на Нього – на Того, Хто ніколи не підведе і завжди подасть нам Свій спокій.
