Переглядаючи свої старі весільні фотографії, я натрапила на одне фото, зроблене відразу після завершення вінчання. На моєму обличчі було буквально написано, що я готова піти за чоловіком будь-куди.

Проминуло майже сорок років, але наш шлюб і дотепер міцно скріплений любов’ю та взаємною відданістю, що допомогло нам пройти разом крізь добрі та складні часи. Рік за роком я відновлюю посвячення слідувати за своїм чоловіком будь-куди.

В Книзі пророка Єремії Бог висловлює Свою тугу за коханим, але невірним Ізраїлем: “Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині” (Єр. 2:2). Давньоєврейське слово, що перекладене як “ласка”, передає значення найбільшої відданості та вірності. На початку Ізраїль демонстрував непохитну вірність Богу, але поступово відвернувся від Нього.

Ранні етапи відношень характеризуються незаперечно сильними почуттями, однак рутинний плин життя дещо притуплює видимі прояви любові. І ми розуміємо, як важливо боротися з таким затуханням вогню у відносинах. Але як щодо наших стосунків із Богом? Чи виявляємо Йому таку ж саму посвяту, як і в перші роки після навернення?

Бог терпеливо чекає, що Його народ повернеться до Нього (Єр. 3:14-15). Сьогодні можемо відновити свою обіцянку слідувати за Ним будь-куди.