В місті Карслбад (штат Каліфорнія) команда аварійно-рятувальної служби прибула на допомогу одній жінці з австралійським акцентом, яка не пам’ятала, хто вона така. Жінка не мала при собі жодних документів і страждала від амнезії, тому не могла повідомити ані своє ім’я, ані місце проживання. Знадобилася поміч лікарів і журналістів, щоб поліпшити її стан, знайти особисту інформацію і повернути до родини.
З вавилонським царем Навуходоносором теж сталося щось подібне. Однак його “амнезія” мала духовну природу. Привласнивши заслугу за велике царство, яке він насправді отримав від Бога, Навуходоносор забув, що Бог є Цар над царями, і що Саме Він подарував йому все те, що він має (Дан. 4:17, 28-30). Тому Господь втрутився драматичним чином: цар втратив розум і жив у степах зі звірами; їв траву як той віл (Дан. 4:32-33). Зрештою, через сім років Навуходоносор звів очі до неба, і вернулась до нього пам’ять. Цар згадав, хто він є, і Хто дав йому царство. Як розум царя відновився, він проголосив: “Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя” (Дан. 4:34).
А що ми можемо сказати про себе? Ким ми себе уявляємо? Звідки ми прийшли? Враховуючи нашу схильність до “духовної амнезії”, до кого ще можемо звернутися для зцілення, як не до Царя над царями?
