Хоча я й намагаюся довіряти Богу серед тих страждань, що мені завдає хронічний біль, проте навіть маленька проблема та невдача сприймається мною як напад лютого ворога. Проблема номер один дає мені стусана справа. Проблема номер два штовхає позаду. А проблема номер три завдає удар прямо в лице. В такі важкі часи хочеться кудись втекти і сховатись. Але через те, що не можу змінити обставини, мушу покладатися на Бога і вірити, що Він проведе мене крізь усі випробування.

Коли потребую підбадьорення, втіхи та мужності, я з молитвою читаю гімни псалмістів, які приносили до Бога свої проблеми й почуття. В одному з моїх найулюбленіших псалмів розповідається про те, як цар Давид тікав від сина Авесалома, який намагався його вбити, щоб заволодіти царством. Хоча Давид і скаржився через своє важке становище (Пс. 3:1-2), однак він вірив, що Бог захистить його (Пс. 3:3-4). Цар навіть не втрачав сон через тривоги, тому що довіряв Господу, Який може врятувати його (Пс. 3:5-8).

Фізичний та емоційний біль часто може сприйматися як агресивний ворог. Виникає спокуса зневіритись, опустити руки і десь сховатися, коли ми втомлені від безкінечної боротьби. Але як і Давид, можемо вчитися довіряти Богу, Який підтримає нас і допоможе знайти спокій у Його постійній та люблячiй присутності.