Ще в дитинстві я та мої дві сестри любили сидіти, притулившись одна до одної, на кришці великої обшитої кедром скрині, яка належала нашій мамі. В ній вона зберігала наші вовняні светри та різні вишиванки, що залишилися від нашої бабусі. Мама дуже цінувала ці речі і сподівалася, що кедровий запах відганятиме міль.
Земне майно дуже уразливе перед різними комахами та іржею. І навіть може бути викрадене. Тому Ісус Христос заохочує нас зосередити особливу увагу не на тимчасових речах, а на тих, які мають вічну цінність. Коли моя мама померла у віці 57 років, то не залишила після себе багато матеріальних цінностей. Але я з радістю думаю про ті скарби, які вона накопичила на небі (Мт. 6:19-20).
Згадую, як сильно вона любила Бога й служила Йому. Служила тихо, непримітно: вірно дбала про свою родину, навчала дітей у недільній школі, дружила з жінкою, яку залишив чоловік; втішала молоду матір, яка втратила маленьку дитину. А ще вона молилась… Навіть коли втратила зір і була прикута до інвалідного візка, вона продовжувала любити інших та молитися за них.
Наш справжній скарб вимірюється не тим, що ми накопичили на землі, а тим, як ми інвестували свій час і кому належало наше серце. Які “скарби” ми складаємо на небі, служачи іншим та слідуючи за Ісусом?
