Одного разу мій чоловік вирушив у відрядження на цілий місяць. Я майже відразу відчула весь тягар домашніх справ. Потрібно терміново закінчити написання статей. Зламалась газонокосарка. У дітей були шкільні канікули, і вони нудилися вдома. Я не знала, як самотужки дати всьому цьому раду.
Але незабаром я зрозуміла, що насправді не самотня. Мене почали відвідувати друзі з нашої церкви. Джош полагодив газонокосарку. Кассіді допомогла мені з пранням. Абі запросила моїх дітей до себе додому погратися з її дітьми, щоб я могла завершити свою роботу. Через усіх цих друзів Бог виявив Свою турботу про мене. То був живий приклад такої общини, яку апостол Павло зображує в 12-му розділі Послання до римлян. Я відчула щиру любов (Рим. 12:9). Мої друзі більше дбали про мої потреби, ніж про свої (Рим. 12:10). Коли мені було важко, вони поділилися зі мною тим, чим могли (Рим. 12:13).
Завдяки любові, що її проявили до мене мої друзі, я змогла “тішитись надією” та “утиски терпіти” (Рим. 12:12) серед цього невеличкого випробування. Мої брати й сестри у Христі виявили до мене ту любов, яку нас покликано демонструвати усім – особливо в общині одновірців (Гал. 6:10). Сподіваюся, що також стану схожою на своїх друзів.
