Відслуживши 20 років в якості пілота вертольота, Джеймс повернувся додому, щоб працювати вчителем у своєму рідному містечку. Але він сумував за вертольотами, тому знайшов у місцевій лікарні роботу пілота медичної евакуації. Так він і літав до самої старості.

Але настав час провести Джеймса в останню путь. Коли його друзі, рідні та співробітники в уніформі стояли на цвинтарі, колега покійного викликав по радіо вертоліт для “останньої місії”. Незабаром у небі почулися характерні звуки лопатей, що розсікали повітря. Над меморіальним сквером зробив коло вертоліт. Він деякий час застиг над місцем поховання, віддаючи останню шану покійному, і повернувся до лікарні. Навіть присутні військовослужбовці не могли стримати сліз.

Коли цар Саул та його син Йонатан загинули у битві, Давид склав жалібну “пісню про лука” (2 Сам. 1:18). “О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір’ях своїх, ой попадали лицарі!” (2 Сам. 1:19). Йонатан був найближчим другом Давида. І хоча Саул та Давид ворогували, Давид вшанував їх обох. “За Саулом заплачте, – писав він. – Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате!” (2 Сам. 1:24, 26).

Навіть найкращий похорон – то дуже важка річ. Але для тих, які вірують в Господа, є надія, що розлука не вічна. Як добре, що можемо вшанувати життя тих, які вірно послужили іншим!