Не так давно я відправив своїй дружині Карі текстове повідомлення, користуючись лише голосовими підказками. Я щойно вийшов із дому, щоб привезти її з роботи, і хотів надіслати наступні слова: “Де тебе забрати, моя старенька?”
Карі не була проти, щоб я називав її так. “Моя старенька” – це одна з тих ніжних фраз, якими я користуюсь у сімейному колі. Але мій мобільний телефон не зрозумів цієї фрази і виправив її на “стара корова”.
На моє щастя, Карі відразу здогадалася, що трапилось, і це викликало в неї лише усмішку. Пізніше вона навіть поставила моє повідомлення на своїй сторінці в соціальній мережі з питанням: “Чи маю ображатися?” Ми обоє змогли просто посміятися з цього.
Така ласкава реакція моєї дружини на моє повідомлення того дня спонукала мене замислитися над тим, як Бог із любов’ю та розумінням реагує на наші молитви. У своїх молитвах ми не завжди знаємо, що сказати, і навіть про що просити. Але ми належимо Христу і Святий Дух “заступається за нас невимовними зідханнями” (Рим. 8:26). Він допомагає нам висловити перед Богом те, що в глибині нашого серця.
Наш Небесний Отець не стоїть десь на відстані, чекаючи від нас правильних слів. Ми можемо приходити до Нього з будь-якою своєю потребою, маючи впевненість, що Він зрозуміє нас і прийме з любов’ю.
