Навчаючись у коледжі, я прокинулась одного ранку і побачила, що моя сусідка по кімнаті Керол дуже панікує. Вона загубила перстень. Ми шукали його всюди, де тільки можна. А наступного ранку ми вже рилися у сміттєвому контейнері.

Розірвавши черговий сміттєвий пакет, я запитала її: “Невже ти так хочеш знайти його?”

“Я не залишаю у смітниках персні, що коштують 200 доларів!” – вигукнула вона.

Така рішучість нагадала мені притчу, в якій Ісус Христос сказав, що Небесне Царство подібне до захованого в полі скарбу, “що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле” (Мт. 13:44).

Біблія від першої до останньої сторінки вказує на обітницю Бога: хто шукатиме Його, той обов’язково знайде. У Книзі Повторення Закону Господь пояснював ізраїльтянам, що вони лише тоді знайдуть Його, коли відвернуться від своїх гріхів і шукатимуть Його всім своїм серцем (Повт. 4:28-29). Цар Аса отримав велике підбадьорення від подібної обітниці, про що читаємо в 2 Хронік 15:2. Через пророка Єремію Бог дав таку ж саму обітницю вигнанцям – пообіцяв повернути їх із землі поневолення (Єр. 29:13-14).

Якщо шукаємо Бога через Його Слово, то неодмінно знайдемо. І це принесе нам незрівнянно більше радості, ніж коли Керол витягла своє кільце зі сміттєвого пакета!