У мене є друзі, що змогли частково вилікуватись, але їм все ще дошкуляють різні болі, пов’язані з їхніми хворобами. Також маю друзів, що отримали зцілення від різних залежностей, але й досі страждають через відчуття неповноцінності та самозневаги. І я думаю: “Чому Бог не зцілив їх цілковито – раз і назавжди?”
В Євангелії від Марка ми читаємо про те, як Ісус Христос зцілив людину сліпу від народження. Спочатку Ісус вивів сліпця з селища. Потім плюнув на його очі і “поклав руки на нього”. Той сказав, що бачить людей, але нечітко – “ходять, немов би дерева”. Ісус ще раз торкнувся очей бідолахи, і той “виразно став бачити все!” (Мр. 8:22-26).
Під час Свого служіння Ісус часто Своїми словами та діями викликав великий подив у людей та Своїх послідовників (Мт. 7:28; Лк. 8:10; 11:14). Багато хто навіть відійшли геть від Нього (Ів. 6:60-66). Без сумніву, поетапне зцілення сліпця теж збивало з пантелику. Чому б не зцілити людину відразу й повністю?
Нам невідомо чому. Але Ісус знав, чого саме потребував цей сліпець у той момент – і не лише він, а й учні, що були свідками цього зцілення. Ісус Христос знає, чого саме потребуємо й ми сьогодні. Хоча ми не завжди розуміємо дії Бога, проте можемо довіряти Йому. Він подасть необхідну силу, мужність і розуміння, щоб ми могли слідувати за Ним.
