Страх може паралізувати. У нас є причини боятися того, що заподіяли нам в минулому, і що можуть заподіяти нам тепер. Тож, інколи ми не можемо зрушити з місця. Я просто не зможу цього зробити. Я недостатньо розумний, сильний і сміливий, щоб знову впоратися з таким болем.

Мені дуже сподобалося, як автор Фредерік Буечнер зображує Божу благодать, уподібнюючи її лагідному голосу: “Ось цей світ. Жахливі та прекрасні речі в ньому трапляються. Не бійся. Я з тобою”.

Жахливі речі трапляються. В нашому світі люди – водночас жертви й кати – роблять інколи жахливі речі. Ми, як і псалміст Давид, маємо власні історії про те, як зло оточувало нас, як інші люди, мов “леви”, заподіювали нам рани (Пс. 57:4). Отже, ми страждаємо, сумуємо і в сльозах кличемо до Господа (Пс. 57:1-2).

Але Бог із нами, тому в нашому житті трапляються й прекрасні речі. Коли біжимо до Господа зі своїм болем і страхами, нас огортає любов, що переважає будь-яку силу заподіяти нам лихо (Пс. 57:1-3). Вона така велика, що досягає неба (Пс. 57:10). Навіть коли навколо вирує гроза, Божа любов залишається міцним притулком, де наші серця знаходять зцілення (Пс. 57:1, 7) – доки не прийде той день, коли ми пробудимося, оновлені мужністю, готові зустрічати новий день піснею, що прославляє Божу вірність (Пс. 57:8-10).