Вшановувати Бога подякою
Лікарка не була насупленою, коли повідомляла моєму чоловікові, що у нього виявили рак. З посмішкою вона запропонувала йому щодня дякувати Богу хоча б за три які-небудь речі. Ден погодився. Він знав, що подяка відкриває серця людей і робить їх спроможними знаходити втіху у Божій благодаті. Отже, Ден почав щодня славити Бога: “Дякую, Боже, за міцний сон вночі. Дякую за чисту постіль. За світанок. За сніданок на столі. За посмішку на моїх вустах”.
Господь кожного моменту
Не так давно я працював над будівельним проектом свого сина, що живе за три години їзди від мене. Ця робота зайняла більше днів, ніж я думав. Щоранку я молився, щоб нам закінчити працю до заходу сонця. Але кожного вечора ще залишалась робота на завтра.
Міцний фундамент
Минулого літа ми з чоловіком відвідали Фоллінгвотер – будинок у Пенсільванії, спроектований архітектором Френком Ллойдом Райтом у 1935 році. Я нічого подібного раніше не бачила. Райт прагнув побудувати такий дім, який би органічно вписувався в ландшафт – наче він виріс там, – і архітектор досягнув своєї мети. Він побудував будинок прямо над водоспадом, а сам стиль будівлі відображає форму скелястих виступів неподалік. Наш гід пояснила, що саме забезпечує надійність всієї конструкції: “Вся вертикальна несуча частина покоїться на великих каменях”.
Пригоди на сінокосі
У свої студентські роки я влітку працював на ранчо в Колорадо. Одного вечора я, втомлений і спраглий після довгої денної праці на сінокосі, заїхав трактором у двір господаря. Бажаючи показати свою вправність, я повернув руля різко вліво, натиснув на ліві гальма і розвернув трактор на місці.
Бог поруч
У нас дома на стіні висить текст: “Бог завжди поруч – кличемо ми до Нього чи ні”. Інакше кажучи, Бог завжди присутній серед нас, незалежно від того, визнаємо ми це чи ні.
Тихий свідок
Емі живе в закритій країні, де забороняється проповідь Євангелії. Вона – кваліфікована медсестра і працює у великій лікарні, доглядаючи новонароджених немовлят. Емі настільки сумлінний працівник, що її старанність неможливо не помітити. Тому багато жінок цікавляться її особою. В них виникає бажання поспілкуватися з нею наодинці, і у Емі, таким чином, виникають чудові нагоди відкрито свідчити людям про Спасителя.
Постійний помічник
Будучи паралізованим через травму спини, Марті все таки ж вирішив повернутися до коледжу й отримати диплом. Його мати, Джуді, допомогла йому здійснити цю мрію. Вона сиділа разом із ним на кожній лекції, конспектувала і допомагала в технологічних моментах. Вона навіть тримала його на сцені, коли йому вручали диплом. Завдяки помочі матері, Марті зробив те, що в іншому випадку було б просто неможливим.
