Роки моральної втоми, причиною якої були хронічний біль та обмежена рухливість, зрештою дали себе знати: я стала занадто вимогливою і невдячною. Почала нарікати, що мій чоловік погано про мене піклується. Мені не подобалося, як він прибирає в домі. Скаржилась на одноманітне меню, хоча мій чоловік – найкращий кухар, якого я тільки знаю. Коли ж він зізнався, що мої бурчання ображають його, це мене обурило! Але зрештою Бог допоміг мені побачити свою неправоту, і я попросила пробачення у Господа та в свого чоловіка.

Сильне бажання змінити обставини може призвести до нарікань – навіть до форми егоїзму, що руйнує стосунки. Ізраїльтяни стикнулися з такою проблемою. Складається враження, що вони вічно були незадоволені й постійно ремствували через “погане забезпечення їжею” (Вих. 17:1-3). І хоча Господь піклувався про Свій народ в пустелі, посилаючи їм “хліб з неба” (Вих. 16:4), вони зажадали різноманітності в меню (Чис. 11:4). Замість того щоб радіти чудесному піклуванню вірного й люблячого Бога, ізраїльтяни хотіли чогось кращого – навіть сумували за єгипетською їжею (Вих. 16:4-6). І своє розчарування вони виливали на Мойсея (Вих. 16:10-14).

Віра в доброту та вірність Бога допомагає зберігати вдячність. Сьогодні можемо згадати незчисленні випадки, коли Господь являв нам Свою турботу.