Чоловік подав заяву до суду на одну жінку за те, що вона вкрала його пса. На суді жінка стверджувала, що пес належить їй, і навіть розповіла судді, де його купила. Та справжнього власника собаки виявили після того, як суддя звелів звільнити тварину від ланцюга: пес, виляючи хвостом, відразу побіг до чоловіка!
Цар Соломон мав вирішити подібну судову справу. Дві жінки не могли “поділити” одне немовля. Кожна з них стверджувала, що то її син. Вислухавши аргументи обох жінок, Соломон наказав принести меча, щоб розрубати дитину на дві частини. Справжня мати почала вмовляти царя віддати немовля іншій жінці − вона ладна була залишитись без сина, аби тільки зберегти йому життя (1 Цар. 3:26). І Соломон віддав немовля саме їй.
Щоб відрізнити правду від кривди і добро від зла, необхідно мати мудрість. Якщо справді цінуємо мудрість, то маємо просити у Бога серця розумного (1 Цар. 3:9). Господь може відповісти на це прохання. Наприклад, допомогти нам досягати балансу між власними потребами й бажаннями та інтересами інших людей. Він також може навчити нас надавати перевагу довгостроковим та вічним благам, щоб ми могли своїм життям прославляти Бога.
Наш Бог – не лише довершений суддя, але й особистий Порадник, Який бажає дати нам небесну мудрість у великій кількості (Як. 1:5).
