Вісник
“Маю послання для вас!” – почула я голос під час конференції і побачила, як якась жінка протягує мені клаптик паперу. Я відразу напружилася: маю радіти чи нервувати? Прочитавши написане, зрозуміла, що маю радіти – в мене народився племінник.
Все нове
Мені цікаво бувати на автомобільних звалищах. Я ремонтую машини, тому часто навідуюсь до одного з них. Це – самотнє місце, де вітер щось наспівує між корпусами старих автомобілів, що колись були чиїмось цінним надбанням. Деякі з них розбиті, а у деяких просто закінчився експлуатаційний термін. Буває, що якась машина привертає мою увагу, і я починаю думати про ті пригоди, що випали на її долю. Старий автомобіль – це вікно в минуле. Кожен із них має свою історію: спочатку як пристрасна мрія любителів новітніх марок, а потім як жертва неминучого плину часу.
Коли Бог каже “ні”
У вісімнадцять років мене забрали в армію, як і всіх молодих жителів Сінгапуру. Я щиро молився, щоб мені дісталось неважке місце – можливо, водія чи секретаря. Я не був фізично міцним, тому сподівався уникнути всіх випробувань бойової підготовки. Але коли одного вечора я читав Біблію, мені кинувся в очі один вірш: “Досить тобі Моєї благодаті…” (2 Кор. 12:9).
Цими днями минає три роки з того часу, як я прийняла факт мого діагнозу − онкологія. Не можу сказати, що легко було це зробити. Впевнена, що якби не Божа рука, яка була завжди зі мною, то я не мала б сил боротися самотужки. Хочу віддати належну славу Творцю за те, що ніколи мене не покидав, навіть більше того, Він мене любив і беріг тоді, коли я ще не знала Бога. Він тримав усе під пильним контролем.
Якщо у вас виникло питання: чи легко було це все перенести? Я відповім: ні, не легко, але коли покладаєшся на міцну руку свого Творця,…
День щасливого позбавлення
Починаючи з 2006 року, деякі люди в США відзначають в новорічні свята незвичний “День щасливого позбавлення”. Згідно з латиноамериканськими традиціями, на папері записуються неприємні, важкі спогади та проблеми минулого року, а потім кидають його в промислові подрібнювачі − шредери. А деякі навіть кладуть папери “щасливого позбавлення” під кувалду.
Почесне місце
Одного разу мій чоловік запросив до церкви свого друга. Після богослужіння той сказав: “Мені сподобалися пісні та атмосфера, але я не розумію, навіщо ви так возносите і вшановуєте Ісуса Христа?” Тоді мій чоловік пояснив йому, що християнство – це відносини з Христом; без Нього християнство втрачає всякий сенс. Саме завдяки тому, що Ісус зробив у нашому житті, ми тепер збираємося разом прославляти Його.
Не просто ще один день
В оповіданні Вільяма Хауелса “Різдво щодня” йдеться про маленьку дівчинку, яка отримала бажане: щодня Різдво протягом усього року. Проте вже на третій день її радість почала вгасати. Не проминуло багато часу, як всім вже набридли цукерки. Індички майже щезли і їх почали продавати за астрономічними цінами. Нагромадилися купи дарунків, але ніхто за них навіть не дякував. Люди почали роздратовано гиркати один на одного.
