“Маю послання для вас!” – почула я голос під час конференції і побачила, як якась жінка протягує мені клаптик паперу. Я відразу напружилася: маю радіти чи нервувати? Прочитавши написане, зрозуміла, що маю радіти – в мене народився племінник.

Послання можуть містити добрі новини, погані новини або певні виклики. У Старому Заповіті Бог через пророків передавав народу послання надії або суду. Але коли уважно придивимося, то побачимо, що навіть слова суду проголошувалися з метою привести народ до покаяння, зцілення та відновлення.

Обидва види послання зустрічаються в Книзі пророка Малахії, де в 3-му розділі Господь обіцяє послати вісника, який приготує для Нього путь. Іван Хреститель проголосив прихід істинного Вісника, Ісуса (Мт. 3:11) – “Ангола Заповіту” (Мал. 3:1), Який здійснить Божі обітниці. Але Він діятиме “як огонь той у золотаря” (Мал. 3:2), щоб очистити тих, хто вірують в Його Слово. Господь послав Вісника для очищення людей, тому що Він любить Свій народ і піклується про його добробут.

Боже послання – то звістка любові, надії та свободи. Бог послав Свого Сина в якості Вісника, щоб Він промовляв до нас нашою мовою. Інколи Його послання буває виховним, але воно завжди дарує надію. Можемо цілком довіряти Божому посланню.