Доглядаючи за своєю хворою матір’ю в онкологічному центрі, я познайомилася з Лорі, іншою доглядальницею, що жила зі своїм чоловіком Френком в тому ж коридорі, що і я. Ми могли розмовляти, сміятися, плакати й молитися разом. Живучи поруч, часто виливали одна одній душу і молились. Ми з радістю підтримували одна одну, доглядаючи дорогих нам людей.

Одного дня я пропустила автобус, що безкоштовно возив мешканців лікарні до продуктового магазину. Тоді Лорі запропонувала відвезти мене туди ввечері. Зі сльозами вдячності я прийняла її поміч, сказавши: “Дякую тобі за те, що ти така”. Я щиро цінувала її в першу чергу як людину, а не за те, що вона зробила мені як подруга.

Псалом 100 демонструє вдячність Богу за те, Хто Він є, а не просто за те, що Він робить. Псалміст закликає “усю землю” служити Господу з радістю, тому що впевнений “що Господь − Бог Він” (Пс. 100:1-3). Наш Творець запрошує нас входити у Його присутність “з подякуванням” та “з похвалою” (Пс. 100:4). Однак Господь гідний цієї хвали в першу чергу тому, що Він “добрий”, тому що “Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід” (Пс. 100:5).

Бог завжди залишається Творцем, Хоронителем Всесвіту і ніжно люблячим Отцем. Він заслуговує на нашу щиру, сповнену радості вдячність.