Взимку після ранкового пробудження мене часто чекає прекрасний сюрприз: земля спочиває тихо й мирно під білою ковдрою снігу. На відміну від весняної грози, що гучно сповіщає про себе вночі, сніг приходить тихо. У своїй пісні “Зимовий сніг” Одрі Ассад говорить, що Ісус Христос міг би прийти могутнім чином, немов ураган, але натомість прийшов тихо й непомітно, наче зимовий сніг, що м’яко падає вночі за вікном.

Прихід Ісуса Христа став для багатьох чудовим сюрпризом. Замість того щоб народитися в палаці, Він народився в убогій печері на околиці Віфлеєма. Ясла були єдиним можливим “ліжком”, де новонароджений Ісус міг спати (Лк. 2:7). До нього прийшли поклонитися не поважні можновладці та вельможі, а бідні пастухи (Лк. 2:15-16). Його виховували настільки бідні батьки, що для жертвоприношення могли запропонувати лише пару птахів, коли принесли маленького Ісуса до храму (Лк. 2:24).

Про такий скромний прихід Ісуса Христа в цей світ писав пророк Ісая. Спаситель “не кричатиме й не кликатиме” (Іс. 42:2) – тобто не прийде в могутності великій, коли легко зламати очеретину і вгасити ледь тліючий вогонь (Іс. 42:3). Натомість Він прийде тихо й ніжно, щоб привернути до Себе людей, пропонуючи їм мир із Богом. І цей мир може отримати кожен, хто вірує в дивовижну історію про народження Спасителя Ісуса Христа.